Департамент охорони здоров’я та реабілітації

Іноді шлях у професію починається з простої материнської поради. Саме так свого часу обрала медицину Оксана Степанівна Герасименко — фельдшерка з понад 35-річним досвідом, яка сьогодні рятує життя українських військових.

Понад 30 років відданості медицині, тисячі чергувань, сотні врятованих пацієнтів і незмінне бажання допомагати людям — саме так можна описати професійний шлях медичної сестри-анестезистки Піщанської районної лікарні Ратушняк Ліни Анатоліївни.

У медицині залишаються ті, для кого допомога людям — не просто професія, а життєве покликання. Саме такою є Олена Федорівна Саєнко — старша медична сестра відділення гострих станів Вінницького регіонального центру серцево-судинної патології.

Лише за минулий рік у закладі проліковано понад 13 тисяч пацієнтів, проведено більше 6 тисяч оперативних втручань, а також продовжується активне впровадження сучасних медичних технологій та обладнання. У лікарні функціонує кабінет комп’ютерної томографії, сучасне ендоскопічне обладнання, цифрова рентгендіагностика та потужна лабораторна база.

Є люди, для яких професія стає не просто роботою, а справжнім покликанням на все життя. Саме такою є Лариса Володимирівна Романенко — медична сестра загальної практики-сімейної медицини, яка вже понад 44 роки присвячує себе служінню людям.

Саме цій темі був присвячений семінар щодо впровадження системи управління безпечністю харчових продуктів НАССР у закладах охорони здоров’я, організований спільно з Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області.

Шеремета Олексій Олександрович народився 23 березня 1991 року в селі П’ятківка Гайсинського району Вінницької області. Уже понад десять років він працює у сфері медицини — професії, яку обрав свідомо, керуючись щирим бажанням допомагати людям та бути корисним суспільству.

У медицині часто говорять про руки, що лікують. Але за кожним таким дотиком — роки досвіду, витримка і щире бажання допомогти. Саме такою є Валентина Володимирівна Лученко — перев’язувальна медична сестра травматологічного відділення Могилів-Подільської окружної лікарні інтенсивного лікування.

У Вінниці відбулася відкрита панельна дискусія «Сильні поруч: про медсестринство без міфів», яка об’єднала фахівців галузі, керівників медичних закладів, викладачів і студентів. Це була розмова без прикрас — чесна, глибока і надзвичайно потрібна.

Людмила Федоришина — операційна медична сестра у Ладижинській міській лікарні, з понад 30-річним стажем. Її шлях у медицині — це історія відданості справі, витримки та глибокої внутрішньої мотивації допомагати.

Вона народилася у селі Бабчинці та з юних років відчувала: її поклик — допомагати людям. Цей внутрішній вибір привів її до медицини. Після навчання у Гайсинському медичному училищі вона стала медичною сестрою — і залишилася вірною цій справі на все життя.

Вона народилася у Вінниці — місті, яке стало для неї не просто домом, а місцем сили, спокою і життєвого вибору. Саме тут Анна зробила свої перші кроки до професії. Навчаючись у Вінницькому медичному коледжі імені академіка Д. К. Заболотного, вона рано усвідомила: медицина — це не лише знання і навички.

У медицині немає випадкових людей. Тут залишаються ті, для кого допомога — не обов’язок, а внутрішня потреба. Саме такою є Віта Кушнір — медична сестра поліклінічного відділення травматологічного кабінету Гніванської міської лікарні.

Олена Станкевич сімейна медична сестра, с. Леухи Іллінецького району. Вона знає своїх пацієнтів по іменах.  І часто — ще з дитинства. Олена Володимирівна народилася і працює в селі Леухи. У медицину прийшла свідомо — обрала акушерську справу, бо хотіла бути поруч із жінками в момент, коли у світ приходить нове життя.

Катерина Антонова — медична сестра, для якої професія стала не просто вибором, а життєвим покликанням, сформованим ще в дитинстві. Народилася 22 листопада 1965 року в селі Карбівка Гайсинського району. Саме там, у невеликому селі, де бракувало медичних фахівців, зародилася її мрія — допомагати людям.

Почесний нагрудний знак «За сприяння війську» вручено директорці Департаменту охорони здоров’я та реабілітації Вінницької ОВА Ользі Задорожній. Як зазначила Наталя Заболотна, сьогодні Україна тримається на єдності тих, хто захищає її зі зброєю в руках, і тих, хто щодня працює заради неї.

У Теплицькій громаді його знають як спокійного, зібраного медичного брата, який не підвищує голос навіть у найнапруженіші моменти. Але за цією щоденною професійною стабільністю — шлях, що пройшов через реанімацію, фронт і повернення до цивільної медицини. Історія Олександра Романюка — одна з тих, що пояснюють, чому медицину називають не просто професією, а служінням.

Її робота — це не про кабінети й графіки. Це про людей. Про довіру. Про прості, але дуже важливі речі — вислухати, підтримати, провести за руку. Семчук Людмила Григорівна — сестра медична Бершадської амбулаторії загальної практики – сімейної медицини Бершадського центру первинної медико-санітарної допомоги.

Студентка І курсу освітньо-професійної програми «Сестринська справа» Могилів-Подільського медичного фахового коледжу Єлізавєта Жеребнюк під наставництвом викладача української мови та літератури Зої Миколаївни Байдецької здобула І місце у IV (фінальному) етапі ХVI Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка.

Наталія Віштак — операційна медична сестра Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні. Уже понад 25 років вона працює там, де вирішується найцінніше — життя і здоров’я дітей. Її професійний шлях почався після закінчення Гайсинського медичного училища. І відтоді — жодного кроку вбік.