Обличчя турботи: Лариса Романенко — 44 роки відданості медицині

Є люди, для яких професія стає не просто роботою, а справжнім покликанням на все життя. Саме такою є Лариса Володимирівна Романенко — медична сестра загальної практики-сімейної медицини, яка вже понад 44 роки присвячує себе служінню людям.

Лариса Володимирівна народилася у селищі Літин на Вінниччині. Після навчання у Вінницькому медичному училищі ім. акад. Д.К. Заболотного розпочала свій професійний шлях дільничною медичною сестрою. Відтоді її життя нерозривно пов’язане з медициною, турботою про пацієнтів та щоденною відповідальністю за людське здоров’я.

Своє рішення обрати медицину вона пам’ятає й сьогодні:

«Моя історія вибору професії була пов’язана з оточенням бабусі. Одного разу до неї завітали знайомі медичні працівники. Їхні розповіді були настільки захопливими, що я вирішила спробувати свої сили й вступити до медичного училища», — згадує Лариса Володимирівна.

За роки роботи вона стала свідком багатьох змін у медицині. Одним із найвідповідальніших етапів називає реформування системи охорони здоров’я та перехід до сімейної медицини, де ключовою стала профілактична робота і постійний контакт із пацієнтом.

Особливе місце у її серці займає робота з дітьми. Саме тут медична сестра має бути не лише професіоналом, а й психологом, підтримкою та джерелом довіри для родини.

Один випадок із практики Лариса Володимирівна пам’ятає все життя. Йдеться про дівчинку, яка народилася з важкою невиліковною вродженою вадою.

«Я завжди пам’ятатиму її очі, які боролися за життя. Скільки сили, мужності й терпіння було в цієї дитини. Попри хворобу, вона випромінювала світло і радість. Саме тоді я зрозуміла, наскільки для пацієнтів важлива співучасть і підтримка медичного працівника», — ділиться медична сестра.

Для Лариси Романенко бути медичною сестрою — означає жити з відчуттям відповідальності, шляхетності та постійної турботи про інших.

Сьогодні її надихає не лише професійний розвиток, а й особиста мотивація — старший син уже третій рік захищає Україну.

«Медицина стрімко розвивається, і мені завжди цікаво здобувати нові знання та використовувати їх на практиці», — говорить вона.

Молодим людям, які лише обирають цей шлях, Лариса Володимирівна радить бути сміливими, впевненими у собі та готовими до щоденної праці над собою.

«Потрібно поєднувати професіоналізм, постійне навчання і людяність — співчутливість, комунікабельність, уміння контролювати емоції та підтримувати пацієнта».

Для неї День медичної сестри — це не просто професійне свято, а символ глибокої поваги до тих, хто щодня стоїть поруч із пацієнтом, особливо у складний для країни час.

Історія Лариси Романенко — це історія про відданість професії, силу людяності та справжню турботу, яка залишається у серцях пацієнтів на все життя.