В Україні вже близько 19% населення — люди віком 65 років і старше. Для порівняння, у світі цей показник становить 10,43%. До 2050 року частка людей 65+ в Україні може зрости до 29%, а медіанний вік населення — з нинішніх 43 до 51 року.
Ці зміни потребують нових рішень: як підтримувати здоров’я людей, допомагати їм залишатися самостійними, продовжувати працювати, опановувати нові професії та брати участь у житті своїх громад.
Саме на це спрямований флагманський проєкт Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України «Активне довголіття», який презентували на засіданні Національної ради безбар’єрності.
«Розвиток політики активного довголіття є важливою інвестицією у соціальну та економічну стійкість України», — зазначила заступниця Міністра соціальної політики, сім’ї та єдності Інна Солодка.
Перший крок уже зроблено: Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору до 2030 року доповнили новою ціллю — підтримувати активність, самостійність і залученість людей віком від 50 років. Тепер у межах плану заходів на 2027–2028 роки передбачено конкретні кроки для реалізації цієї цілі.
Що має змінитися для людей?
Людині, якій за 50, необхідна можливість не випадати з професійного життя лише через вік: навчатися, перекваліфіковуватися, знаходити роботу або продовжувати кар’єру. Не менш важливо мати доступ до профілактичних оглядів, медичних і соціальних послуг, фізичної активності та можливостей спілкуватися, навчатися й долучатися до життя громади.
Для людей старшого віку, зокрема 65+, проєкт передбачає увагу до здоров’я, розвитку послуг догляду та зменшення ризику соціальної ізоляції. Для роботодавців це можливість зберігати досвідчених працівників, а для громад — підтримувати активність жителів і розвивати місцеві послуги.
Що планують зробити у 2027–2028 роках?
План передбачає п’ять напрямів роботи, на які загалом припадає 42 заходи:
- 11 заходів — для підтримки фізичного та психічного здоров’я людей від 50 років;
- 11 — для рівної участі в соціальному, культурному та громадському житті;
- 3 — для залучення людей старшого віку до формування державної та місцевої політики, зокрема через громадські ради, робочі групи й бюджети участі;
- 10 — для посилення економічної спроможності;
- 7 — для визнання потенціалу людей від 50 років і створення умов для його реалізації.
Важлива частина роботи відбуватиметься на місцях. Громадам надаватимуть методичні рекомендації, щоб вони могли оцінити демографічну ситуацію, з’ясувати потреби старших жителів, підготувати місцеві плани й включити відповідні заходи до стратегій розвитку та програм соціального захисту. До роботи залучатимуть соціальні служби, заклади освіти й охорони здоров’я та громадські організації.
Серед запланованих рішень — центри активного довголіття, освітні програми, заняття фізичною активністю, профілактика захворювань і доступні сервіси соціального догляду та підтримки.
Усе це має допомогти людям довше зберігати здоров’я, самостійність і професійну активність, а громадам — створювати більше можливостей для участі старших жителів у суспільному житті.
Цей матеріал підготовано за підтримки проєкту Ради Європи «Посилення соціального виміру в Україні», що має на меті досягти того, щоб широкі верстви населення та люди з уразливих груп, включаючи постраждале від війни населення в Україні, отримували адресний соціальний захист та підтримку.
